Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Cільські новини

 

Імена на обеліску

 Наприклад, моєму діду, Козорізу Герасиму Даниловичу, було лише 33 роки. Як і багато інших великохуторян, він був призваний на фронт у перші ж дні війни, а у вересні 1941 року пропав безвісти десь на Кременчуцькому плацдармі. Точне місця його поховання досі невідоме, обставини і дата смерті — також. Отож, символічна братська могила в центрі Великого Хутора – це практично єдине місце на землі, яке нагадує про трагічну долю Герасима Козоріза  і таку ж  долю сотень його односельців. Достатньо сказати, що у Книзі Пам’яті Великого Хутора серед осіб, що не повернулися з війни,  26 разів згадуються Піскуни, 22 рази — Жуки, 17 — Савченки, 12 – Куниці, 11 – Білоуси, 8 - Сандиги і т.п. Громадська панахида біля братської могили

 Загальна ж статистика втрат говорить про те, що  на фронтах війни загинули або пропали безвісти більше 500 жителів Великого Хутора, ще 20 осіб  були закатовані фашистами під час окупації села чи померли на каторжних роботах в Німеччині. І це далеко не остаточна цифра, оскільки розсекречені архіви дають все новій й нові імена моїх земляків, які загубилися у вирі війни. Тільки нещодавно за матеріалами ОБД “Мемориал”  вдалося встановити долю уродженців Великого Хутора: Пимона Дем’яновича Коротюка, 1903 р.н. (рядовий, загинув 03.02.1944 р.), Степана Кіндратовича Швидкого, 1912 р.н. (рядовий, пропав безвісти 10.10.1943 р.), Леоніда Семеновича Білостоцького, 1912 р.н. (молодший лейтенант, командир стрілецького взводу, загинув 29.01.1944 р.), Федора Васильовича Кудрі, 1909 р.н. (єфрейтор, загинув під Ленінградом 23.02.1944 р.), Євстратія Івановича Жука, 1916 р.н.( сержант, танкіст, пропав безвісти у липні 1944 року), Андрія Свиридоновича Безкровного, 1907 р.н. (загинув 22.08.1943 р. під Сталінградом). Урочистий мітинг біля Обеліску Слави. Виступає сільский голова П.Пізняхівський

  Також у результаті пошукової роботи вдалося встановити долю ще одного нашого земляка — Павла Варфоломійовича Удовиченка, 1900 року народження, який був мобілізований на фронт у серпні  1941 року і служив санінструктором 31-го запасного стрілецького полку. 30 листопада 1941 року його було заарештовано і безпідставно звинувачено у антирадянській агітації, а пізніше розстріляно за вироком військового трибуналу. І тільки 10 липня 1989 року за протестом військового прокурора трибунал Північно-Кавказького військового округу скасував вирок відносно П.В. Удовиченка за відсутністю в його діях складу злочину…

Занадто дорого обійшлася українському народові Перемога у Великій Вітчизняній війні. Тому і сьогодні, через 65 років після тієї Перемоги,  такою дорогою  для нас є пам’ять про кожного, хто загинув на полі битви й не дожив до цього світлого і радісного свята. Свята зі сльозами на очах….

Віктор Козоріз.

Фото автора.

Діти війни  біля Обеліску Слави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Дитя війни - Козоріз Петро Герасимович, 1931 р.н.

Почесна варта школярів біля Обеліска Слави