Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Cільські новини

 

Їх поєднала доля аж на старість

Доля людська... З народження вона відміряна людині Всевишнім. Ніхто не знає, що чекає його попереду. Часом життєва ріка може протекти зовсім в іншім руслі. Часом життя може дарувати нові події і враження.

Круті віражі дарувало воно Пелагеї Савівні Білоус з села Великий Хутір Драбівського району. Ще зовсім юною вона під час війни була вислана до Австрії, де провела три роки: "Тяжко доводилось працювати. Хазяї різні попадались. Було всього: і розуміли мене як людину, і знущання доводилося терпіти" – пригадує нині старенька.

Коли повернулася із вислання, пішла працювати в колгосп. Батько у неї був чоловіком суворим, старався тримати доньку біля себе, аби не набралася лихої слави. Можливо, саме тому не склалося у Пелагеї з особистим життям. Батьків своїх вона доглянула, забезпечила їм спокійну старість, а коли залишилась сама, вирішила піти до Великохутірського стаціонарного відділення Драбівського територіального центру соціального обслуговування одиноких та непрацездатних громадян.

Вочевидь, так судилося їй долею, що тут знайшла жінка не тільки тепло і затишок, а й свою долю.

Данило Пилипович Карий більшу частину свого життя прожив у селі Сокирівка Золотоніського району. Та пізніше закинула його доля до села Великий хутір, що на Драбівщині. Тут довелося працювати і столяром, і муляром – на все здатні робочі руки.

Багато років він прожив зі своєю дружиною, та жодного разу лелека так і не відвідав їхню оселю. А коли залишився сам, тоді і пішло шкереберть його життя. Добре що сусідка, яка працювала у Великохутірському стаціонарному відділенні, разом із своїм чоловіком допомогли Данилу Пилиповичу влаштуватися на постійне місце проживання до відділення. Жвавий та життєрадісний дідусь поселився до стаціонарного відділення у квітні 2006 року і став єдиним чоловіком серед двадцяти жінок. "Тепер мені більшого щастя і не треба. Тепло, добро, годують та й ще другу половинку знайшов" – говорить дідусь.

Дві життєві стежинки перетнулися у Великохутірському стаціонарному відділення. Хто сказав, що в такі роки кохання не буває? Буває! Та й ще й яке. Данилові Пилиповичу відразу, як говорять "впала в око" спокійна і врівноважена Пелагея Савівна. І вирішили вони поєднати свої долі. Поєднати на все життя, що залишилось. Уже літні люди Данило Пилипович Карий та Пелагея Савівна Білоус одружилися. Свій шлюб вони узаконили 27 грудня 2006 року. Тепер вони проживають однією сім"єю, та, як можуть, допомагають один одному, підтримують у важку хвилину. І хочеться вірити, що в мирі і злагоді, щасті і спокої при доброму здоров"ї проживуть вони ще не один рік.

Джерело: Черкаська ОДА