Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Золотоноша

   Історія Села Великий Хутір тісно пов’язана з історією міста Золотоноші, яке впродовж кількох століть було важливим адміністративним  і духовним центром. За часів Вишнивеччини Золотоноша була місцем збору податків, пізніше тут був центр козацької сотні, ще пізніше місто стало центром Золотоніського повіту, і нарешті - районним центром.  Отож, багато  подій, які  відбувалися в історії Золотоноші та Золотоніського краю, мали прямий вплив і на життя  Великого Хутора та  мешканців великохутірських земель. Тому  із задоволенням представляю на цьому сайті кілька нарисів з історії Золотоніського краю.

Історія міста

На території та на околицях Золотоноші знайдено кам"яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі. 
 
   Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує "Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану". У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою "Золотоноша" існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби. Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом - Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові.
   Уже в 1616р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII ст.) - як укріплене місто. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення. З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 року - ремісниче братство. Останнє проіснувало біля 225 років. Від 1648 році Золотоноша - центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. Золотоніська делегація, очолена сотником Остапом Зайцем, брала участь у Переяславській раді. 1666 року Золотоноша - центр Переяславського повстання. Маючи фортецю (на території нинішньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3) й оточена зусюдибіч водою, Золотоноша вважалася неприступною. Урядовим військам не здалося здобути її. Золотоніська козацька сотня брала участь у бою зі Шведами під Ерестфером і в Полтавській битві 1709 року.
   У зв"язку з ліквідацією козацького устрою в Україні, 1781 року Золотоноша, до того містечко, стала містом, центром повіту Київського намісництва, 1796 року - Малоросійської, а 1802 року - Полтавської губернії. Козаки і селяни Золотоноші билися з французькими загарбниками під час Вітчизняної війни 1812 року. У місті формувалося селянське ополчення Золотоніського повіту, у Кропивні - козацьке. В 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир славетної 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський. 1897 року через Золотоношу прокладено вузькоколійну залізничну лінію Бахмач - Красне, 1912 року - ширококолійну Бахмач - Одеса.
   На початку XX ст. Золотоноша - дрібний промисловий і помітний торгівельний осередок. 1913 року тут працювали чавуноливарний завод, відкритий 1911 року, цегельня "Вулкан" (з 1911 року), броварня (з 1903 року), оцтовий і миловарний заводи, завод газових і фруктових вод, 2 парових та 2 простих млини, 2 олійниці, 3 крупорушки тощо. Відбувалося 6 щотижневих ярмарок і 3 щотижневі базари. 1820 року в Золотоноші відкрито повітову школу, 1871 року - дівчачу прогімназію (від 1904 року-гімназія), 1898 року - нижчу сільськогосподарську школу, 1906 року - хлоп"ячу пропгімназію (від 1910 року - гімназія), 1897 року - театр. 1910 року в місті мешкало 13800 чоловік.
   Від 1920 року Золотоноша - повітове місто Кременчуцької губернії, від 1922 року - Полтавської, 1923 року створено Золотоніський район у складі Золотоніської округи, від 1925 року - Черкаської, від 1927 року - Шевченківської округи, ліквідованої 1930 року. Від 1932 року Золотоноша - районний центр Київської, а від 1937 року - Полтавської області. За роки довоєнної п"ятирічки в місті створено нову промисловість: - 1929 р. - ремонтно-механічний завод; - 1930 р. - інкубаторну станцію; - 1931 р. - коноплезавод, чинбарню, кромалопатоковий завод; - 1933 р. - деревообробну артіль "Перемога"; - 1934 р. - м"ятний завод; - 1938 р. - харчокомбінат та інші підприємства.
   Від 19 вересня 1941 року до 22 вересня 1943 року Золотоноша перебувала в німецькій окупації. У місцевому концентраційному таборі ворог знищив 12570 осіб. У лютому 1942 року виникла Золотоніська антифашистська організація, керована М. І. Савраном, М. О. Соловйовим та Г. Н. Ніколаєвим. Понад 2000 золотонісців брало участь у Великій Вітчизняній війні, близько 1000 з них - загинуло, понад тисячу нагороджено орденами і медалями. Фашисти заподіяли місту збитків на 79,5 млн. крб. Від 1945 року Золотоноша - районний центр Черкаської області. За післявоєнні роки було відновлено і розширено промисловість: виноробний комбінат, створений 1968 року на базі харчокомбінату, комбінат хлібопродуктів - від 1959 року, маслоробний завод, консервний завод - 1968 року, швейна фабрика - відкрита 1946 року, 4 цегельні заводи, завод металовиробів.
   Від 1954 року Золотоноша — районний центр Черкаської області.
   В грудні 1992 pоку Золотоноша отримала cтатуc мicта обласного підпорядкування.

З сайту міста Золотоноша