Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Нариси з історії Великого Хутора

 

Перший телевізор

Коли господарі будуть вмикати телевізор, люди дізнавалися завчасно (це  завдання покладалося на малечу) і у призначений час  збиралися у хаті Ковалів.  Стільців для всіх не вистачало, тому телеглядачі часто приходили зі своїми, або розсідалися де кому доведеться.  При цьому дотримувалися суворих правил: відстань до екрану мала  бути не меншою 3 метрів, "щоб не портить очі", з цією ж метою на екран вішалася спеціальна захисна плівка. Вмикали телевізор теж із дотриманням  техніки безпеки (це робив виключно господар):  спочатку він вставляв у розетку вилку, потім вмикав ручку на телевізорі, а після цього на трансформаторі вручну регулював напругу. Кілька хвилин телевізор прогрівався і вже потім починав показувати.

Борис Потапович пригадує, що вдень по телевізору показував  один канал, а увечері - два. Це залежало ще й від того, як господар умів налаштувати антену. Невеликим був і  вибір програм. Зазвичай по телевізору  показували футбольні матчі або концерти. Причому, коли транслювали футбол, то це дійство дивилися навіть старі баби, хоча навряд чи щось у цьому розуміли. Зачаровував сам факт того, що людей, які бігають по полю десь у Києві, можна бачити у себе дома. Цікава й така деталь: під час телесеансу  глядачам не дозволялося розмовляти, а після нього доходило до лайки: багато хто не міг собі уявити, що показують дійсно живих людей, тільки у дуже зменшеному вигляді.

"Ще чомусь запам"ятався епізод, коли по телевізору показували виступ  Мусліма Магомаєва, - розповідає Борис Омелюх. - До цього селяни  чули співака лише по радіо, тому багато хто сподівався побачити щонайменше двохметрового плечистого чоловіка.  Яким же було розчарування, коли на екрані з"явився  звичайний молодий хлопець..."

Відтоді минуло  не так уже й багато  часу, і сьогодні телевізори або домашні кінотеатри є практично у кожній сільській родині. Вони вже давно перестали бути символом розкоші. Крім цього, жителі села потроху освоюють Інтернет і вже не уявляють свого життя без мобільного зв"язку. Це говорить про те, що технічна цивілізація просувається з неймовірною швидкістю, залишаючи людям все менше часу для того, щоб побути наодинці зі своїми думками і замислитися над вічними цінностями, щоб відчути себе первозданними  створіннями матінки-природи.

Вже підраховано, що сучасна людина проводить біля телевізора третину (!) свого часу і при цьому часто скаржиться на його брак. Але не кожен наважиться змінити  звичний спосіб життя і бодай на кілька днів або тижнів відмовитися від телевізора, накривши його красивою вишитою серветкою, як робили це в минулі часи.

В. Козоріз.