Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Нариси з історії Великого Хутора

 

З історії Великохутірської волості

  Таким чином, внаслідок буржуазно-ліберальної реформи 1861 року в Золотоніському повіті було утворено 22 волості, які об’єднали понад 150 містечок, сіл і  хуторів ( пізніше кількість волостей скоротилися до 20). Так, до Великохутірської волості    крім містечка Великого Хутора (волосного центру) входили навколишні села Гайворонщина (Кирсунівка), Скориківка, Миколаївка Львівка, Жилівка, Ашанівка, Сотницька Гребля, Драбівці, Сенківці та ряд хуторів.

За даними Пам’ятної книги Полтавської губернії за 1865 рік, Великохутірська волость нараховувала 1375 ревізьких душ.  У 1900 році  у Великохутірській волості нараховувалося уже 2027 ревізьких душ ( загальна кількість жителів 10 133 особи), які обробляли 5740 десятин власної та надільної землі.

Відповідно до “Положення про селян…”, до органів волосного управління відносилися такі ланки селянського самоврядування: волосний сход, волосний старшина з волосним правлінням, волосний селянський суд.

Волосний сход складався з  виборних сільських і волосних  посадових осіб (волосного старшини, сільських старост, помічників старшини, збирачів податків, засідателів волосних правлінь і суддів  волосних судів), а також  із селян, які вибиралися від кожного поселення ( по одному від кожних десяти дворів). До відання волосного сходу відносилися: вибори волосних посадових осіб, усі господарські і громадські справи волості, заходи громадського нагляду, заснування  волосних училищ, розпорядження по волосних магазинах, перевірка і облік справ по відбуванню рекрутської  повинності, затвердження ухвал  сільських сходів тощо.

Волосний старшина вибирався волосним сходом на три роки із селян і затверджувався на посаді мировим посередником ( пізніше – земським начальником)  Волосний старшина здійснював виконавчу владу.   Його головним обов’язком була  охорона загального порядку, спокою і благочиння у волості, тобто виконання поліцейських функцій. Він доводив до населення закони і розпорядження уряду, наглядав за дотриманням паспортних правил і судових рішень, вживав заходів для затримання злочинців тощо. Також волосний старшина виконував і адміністративні функції: йому були підпорядковані сільські старости, соцькі і десятські, що зобов’язані були беззаперечно виконувати його розпорядження. У свою чергу волосний старшина  був підзвітний як волосному сходу,  так і представникам  повітової адміністрації  - мировому посереднику, поліцейському ісправнику і судовому слідчому.

Відомо, що у 1904 році волосним старшиною Великохутірської волості був селянин А.Чирва, а з 1906 по 1911 рік – В.І. Нижник, у 1916 році ці обов’язки виконував Трохим Васильович Скорик. 

Волосне правління складалося із  старшини, усіх сільських старост або помічників старшини, збирачів податків ( там, де вони  були), одного–двох засідателів і писаря. Обов’язковою у волосному правлінні була присутність тільки старшини і писаря. Писар назначався мировим посередником, а пізніше – земським начальником і відігравав у волостному правліні важливу роль - на ньому лежало все діловодство як у  волосному правлінні, так і  у волосному суді. Часто це була  єдина освічена людина у волосній управі, яка користувалася великою повагою.

Волосне правління мало  характер контрольно-дорадчого органу для деяких адміністративних справ, що підлягали колегіальному розгляду і були пов’язані з матеріальною відповідальністю.  До 1874 року вони  підпорядковувалися мировим посередникам, пізніше – повітовому у селянських справах присутствію, а з 1889 року – земським начальникам. Відомо, що після 1864 року мировим  посередником Великохутірської волості був ротмістр Василь Івановичу Гінц, який був і головю Золотоніської повітової управи. У 1904-1909 році Великохутірська волость підпорядковувалася земському начальнику і колезькому секретареві Миколі Олександровичу Лесеневичу,   а з 1910 року  - колезькому секретарю  Федору Антоновичу Василенку.

 

Волосний суд представляв собою колегію з 4-12 суддів, які щороку вибиралися волосним сходом.  Мав становий характер, тобто, його  юрисдикція поширювалася тільки на селянське населення волості. Компетенція волосного суду обмежується розглядом дрібних суперечок і позовів між селянами по майнових справах та проступках. Наприклад, карними були такі проступки: непокора робітників своїм господарям, неповага і грубість щодо осіб, наділених владою,  поява у нетверезому виді в церкві, на сходах і в інших суспільних місцях, неповага до батьків і старших, лінощі і систематичне пияцтво, розлад свого господарства, самовільні сімейні поділи тощо. Перераховані проступки, як правило, тягнули за собою накладенням  грошових штрафів до трьох рублів, примус до громадських робіт терміном на шість днів,  арешт термін до семи днів або тілесні покарання різками до 20 ударів. Наприклад, покаранню різками піддавалися  ті особи, що купляли вино під заставу одягу або домашніх речей, а також  під заставу землероб них знарядь, запасів хліба, посівів і т.п.

На жаль, в архівних документах майже не збереглося документів, які б висвітлювали діяльність посадових осіб Великохутірської волості та волосних установ. А тому ця сторінка  історії залишається відкритою. У той же час за спогадами старожилів Великого Хутора вдалося з’ясувати, що приміщення волосної управи знаходилося в центрі села, там де нині знаходиться будинок ветеранів. Після революції і аж до початку 80-х років ХХ століття там знаходилася Великохутірська рада, а під час війни Великої Вітчизняної війни – поліцейська управа. 

Насамкінець, зазначимо, що волосні правління проіснували до 1917 року і були ліквідовані постановою Раднаркому від 30 грудня 1917 року “Про органи місцевого самоврядування”. А пізніше  із зміною адміністративно-територіального устрою були ліквідовані і волості, як територіальні утворення.  

 

 

ВЕЛИКОХУТІРСЬКА ВОЛОСТЬ

за матеріалами Третього подвірно-господарського земського перепису в Полтавській губернії 1910 року.

 

Селян.

г-ств, які мають до 50 дес.

Селян.

 г-ств, які мають більше  50 дес.

Кількість населення

Грамотних

осіб

Землі десятин

 

У селян

У поміщиків

с. Великий Хутір –волосний центр

617

4

3582

768

2338

1084

с. Гайворонщина 

32

1

174

28

174

136

с. Жилівка 

23

1

141

17

67

80

с. Львівка 

70

2

256

55

105

152

Хутори: Миколаївка,         Раківка,            Галатівка    

67

1

384

78

151

90

с. Скориківка 

106

2

642

144

760

108

с. Ашанівка 

43

1

248

39

138

160

с. Сотницька Гребля

35

2

183

17

37

312

с. Драбівці з хуторами

206

5

1224

300

1176

622

с. Сенківці

107

4

613

91

270

228

РАЗОМ

1306

23

7452

1537

5216

2972