Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"

Дорошенко О.А.

                                     ПЕДАГОГ, КРАЄЗНАВЕЦЬ, ХУДОЖНИК

                                                   

Народився 5.04.1924 року в селі Львівка (Мийорщина) Золотоніського району в бідній селянській родині.
   У 1941 р. закінчив Великохутірську середню школу. Мріяв стати художником, проте цьому завадила війна.
   У роки окупації був насильно вивезений до Німеччини. Працював на шахтах Ессен.
   У 1945 р. був звільнений американськими військами. Проходив службу в Радянській армії ( Алтайський край, м.Курган).
   У 1947 р. вступив на філологічний факультет Черкаського учительського інституту, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Ткаченко.
   Після закінчення учительського інституту був направлений на роботу в село Конюшки Семенівські Рудківського району  Львівської області.
   У 1951 році був призначений директором Гошанської 8-річної школи, після цього – директором школи у с.Підгайчики Львівської області.
   З 1967 по 1985 рік О.А.Дорошенко був директором Великохутірської середньої школи, викладав українську мову та літературу. Був автором блочної системи вивчення української мови, яка досі використовується його учнями та послідовниками.
   У вільний час захоплювався малярством, різьбленням по дереву, регулярно друкувався у місцевій пресі, вів велику краєзнавчу роботу.
   У 1983 році за ініціативою О.А. Дорошенка у Великому Хуторі було відкрито краєзнавчий музей, якому  у 1994 році було присвоєно звання “ ”.
   О.А. Дорошенко помер 26 вересня 1996 року. Похований у Великому Хуторі.

 Одне з останніх фото О.А.Дорошенка.

 


Попереду Дорошенко

Розповім про вчителя

[ Читати повністю ]

Картини нашого життя

Портрет на фоні XX cтоліття

[ Читати повністю ]

Говірка села Великий Хутір (за матеріалами досліджень О.А.Дорошенка)

 Мова села Великий Хутір входить у склад середньо-наддніпрянської говірки, межа якої проходить через міста: Фастів – Біла Церква – Ставище – Тальне – Новомиргород – Чигирин – Кременчук – Полтава – Зіньків – Суми – Конотоп – Прилуки – південніше Києва – Фастів. В основному це східна частина Черкаської, західна частина Полтавської та південна частина Київської областей, що охоплює такі міста, як Біла Церква, Звенигородка, Черкаси, Канів, Чигирин, Кам’янку, Корсунь, Золотоношу, Драбів, Переяслав-Хмельницький, Пирятин, Лубни, Полтаву, Оржицю, Кременчук, Чорнобай...

[ Читати повністю ]

Статті про О.А.Дорошенка

СЕРЦЕ, ВІДДАНЕ ЛЮДЯМ (До 85-річчя О.А. Дорошенка)

Дорошенко Олександр Андрійович

5 квітня Олександру Андрійовичу Дорошенку виповнилось би 85 років. Він був яскравою особистістю. Педагог-новатор, талановитий художник і митець, невтомний пошуковець і краєзнавець, майстер пензля і пера. Доля щедро обдарувала Олександра Дорошенка розумом і мудрістю, талантом, невичерпною добротою і щирістю. І він сповна використав цей божий дар, віддавши його до останку людям. Сам же залишався надзвичайно скромною і простою людиною. Він належав до тих людей, для яких життєвим кредо було „що сховав ти, те пропало, що віддав ти, те – твоє”. Так, він завжди намагався віддати людям свої знання, талант, вогонь свого серця. Тож, подумки, згадаємо його таким, яким його знали всі, хто мав щастя бачити, слухати незабутнього Олександра Андрійовича.

[ Читати повністю ]

Наукові праці.Бібліографія

Опубліковані роботи  Дорошенка О.А.

1.     Дорошенко О.А. Міні-диктанти як одна з форм підвищення грамотності учнів//Журнал “Українська мова і література в школі”. – 1981. - № 2.

 

2.     Дорошенко О.А. Нестандартність при вивченні української мови в середній школі//Журнал “Українська мова і література в школі”. – 1990. - № 2, № 3.

 

3.     Дорошенко О.А. Використання моделі навчальної теми на уроках української мови в 5-9 класах середньої школи//Журнал “Українська мова і література в школі”. – 1990. - № 6.

 

 

[ Читати повністю ]

Статті О.А.Дорошенка

ПЕРША  ЗГАДКА ПРО ДРАБІВ

ПЕРША документована згадка про Драбів знаходиться в грамоті царів Петра та Івана, яку вони дали переяславському військовому товаришу Івану Мировичу на володіння селами та хуторами, лісами й угіддями, сінокосами й млинами на колишній території нашого краю. При посиланні на цю грамоту наводиться лише невеличкий уривок, що стосується “хутора со ставом с лесом Драбовым”. Думаю, що мешканцям не лише Драбова, а й усім жителям району буде цікаво знати, що це за грамота, який її зміст, коли вона дана і за яких обставин.

[ Читати повністю ]