Left menu:
ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"
|
Головна
Ну от ми і вдома, в рідному селі. Тут все таке знайоме й до болю близьке, що, здається, жили ми тут вічно, і не було у нас ні далеких доріг, ні довгих розлук, які стирають в пам’яті імена і дати. Ось вулиця, де минуло дитинство, ось стежка, якою ходили до школи, а ось і сама школа, з якою пов’язано стільки щемливих спогадів. У її стінах ми отримували перші життєві уроки, тут пізнали перше кохання і справжню дружбу, яка не старіє з роками. Де воно зараз те кохання? Куди закинула його доля? По яких землях-світах рознесла вона шкільних друзів і товаришів? Можливо, цей сайт допоможе вам отримати відповіді на ці запитання, знайти своїх однокласників чи земляків, з якими не бачилися вже стільки років. Бо навіть буваючи в рідному селі, у Великому Хуторі, не завжди маємо нагоду зустрітися, а зустрівшись, уже іноді й не пізнаємо один одного. Та й саме село тепер важко пізнати - змінилося, принишкло, постаріло...
[ Читати далі ]
Україна відзначила 200-річчя від дня народження свого славного сина Тараса Григоровича Шевченка. Підготовкою ювілейних заходів на національному рівні займався оргкомітет з питань підготовки святкування цієї визначної дати, а в містах і селах різноманітні заходи, присвячені вшануванню пам"яті Великого Кобзаря та популяризації його творчості проходили за ініціативами місцевої влади. Першого грудня 2013 року такий захід відбувся і у Великому Хуторі, де за ініціативою Великохутірської сільської ради та депутата цієї ради Валерія Скотаренка пройшло свято вулиці Шевченка.
Чесно кажучи, ідучи на це свято, розраховував потрапити на черговий культурно-масовий захід, що називається «для галочки». І помилився. Бо потрапив на справжнє народне гуляння, якого не пригадують навіть старожили вулиці Шевченка. Кажуть, раніше з таким розмахом на їхній вулиці святкували хіба що весілля та проводи в армію односельців. Але то були родинно-сімейні свята для вибраного кола осіб. А тут до святкування долучилися і представники сільської ради, і аматорські колективи, і мешканці інших вулиць, котрі зібралися просто неба навколо імпровізованої сцени.
[ Читати далі ]
В українському суспільстві наростає дискусія навколо
реформи системи місцевого
самоврядування та адміністративно-територіального устрою України. При цьому і
прихильники, і противники цієї реформи дуже часто апелюють до територіальних
громад, які, як відомо, є первинною ланкою місцевого самоврядування, основними
носіями його функцій і повноважень. Чомусь після багатьох років нехтування
інтересами територіальних громад всі раптом кинулися їх захищати й піклуватися
про їхнє майбутнє. Та так активно, що навіть забуваються про інтереси і
проблеми живих людей, які є мешканцями
конкретних населених пунктів, членами територіальних громад і просто
громадянами.
[ Читати далі ]
Минуло більше 5 років з часу відкриття Інтернет-сайту села Великий Хутір. Не буду судити, наскільки успішним чи не успішним є цей проект, але приємно відзначити, що за цей час він став своєрідною візитівкою Великого Хутора, а також Драбівського району, де жодне село і селище не має повноцінного сайту. Отож, щоденно до сайту В.Хутора звертається 40-50 Інтернет-користувачів. Всього ж, як свідчить статистика лічильника Мy Сounter, з часу реєстрації сайту (31 липня 2008 р.) його відвідало більше 60 тисяч осіб. Ця ж статистика говорить про те, що Інтернет-сайт Великого Хутора читають та переглядають не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції і навіть в Ісландії. Показово і те, що сайт Великого Хутора займає досить високу позицію у рейтингу сайтів, що Інтернет-сайт Великого Хутора читають та переглядають не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції і навіть в Ісландії. Показово і те, що сайт Великого Хутора займає досить високу позицію у рейтингу сайтів категорії “Міста і регіони”, на яких установлено лічильник Мy Сounter. Так, станом на 27.03.2013 р. він займав 151 позицію серед 330 сайтів. Приємно, що Інтернет-сайт Великого Хутора читають та переглядають не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції і навіть в Ісландії.
[ Читати далі ]

Наприкінці червня 2013 року у Великому Хуторі побувала знімальна група програми Фольк-music, що виходить на Першому національному каналі й присвячена відродженню українського музичного етносу та популяризації народних пісень різних регіонів України. Отож, мандруючи Черкащиною, знімальна група популярної програми разом
з ведучою Оксаною Пекун завітала й до нашого села, яке давно славиться своїми талантами та пісенними традиціями. Чого варта хоча б творчість заслуженого працівника культури, самодіяльного бандуриста і кобзаря Михайла Коваля, який до того ж є художнім керівником сільського хору та інших аматорських колективів. Для програми Фольк-music Михайло Дмитрович виконав кілька народних пісень, а також провів майстер-клас із виготовлення поясів-крайок. Низка народних пісень прозвучала і у виконанні самодіяльного хорового колективу. А ще знімальна група програми побувала в гостях у місцевої майстрині і вишивальниці Лідії Лістрової, зняла обряд зажинок, познайомилася з історією Великого Хутора та його визначними людьми.
Фінальний запис програми Фольк-music за участю великохутірських аматорів відбудеться восени у Києві й тоді ж їх почує та побачить вся Україна.
[ Читати далі ]
Це заголовок із газети "Червоний Жовтень" №124 (299) за 24 грудня 1932 року. Голова Великохутірської сільради Влас Гук і секретар парторганізації Яків Дробот вже відрапортували керівництву Золотоніського району про успішне завершення в селі суцільної колективізації і зосередилися на чергових завданнях комуністичної партії - виконанні хлібозаготівельних планів. А плани були чималенькі. У 1932 році великохутірські колгоспи мали поставити державі 56725 пудів зерна (907,7 тонни), а одноосібний сектор - 13968 пудів (223,5 тонни), що загалом складало близько 12 відсотків від районного плану.
[ Читати далі ]
Понад річкою «зеленіють широкії села, а в тих селах у веселих і люде веселі». Над Великим Хутором, що на Драбівщині, за 60 км від Черкас, лунає вдалечині пісня, зливається з щебетанням птахів, гавканням собак та своєрідною місцевою говіркою його мешканців. 1997 року, у фольклорній експедиції було записано неперевершений спів самобутніх пісень, а нещодавно тисячним тиражем вийшов аудіо диск із цими записами. У спільному проекті київського гурту «Буття» та Михайла Коваля ці перлини народної творчості зможуть почути шанувальники багатоголосого автентичного співу а cappella. У оформленні використані фото народних картинок – «Ой гиля, гиля, гусоньки» невідомого автора з Полтавщини, сер. ХХ ст. і «Три вітряки» художника Андрія Бородая, з м. Дніпропетровська, 1983 р. з фондової збірки Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». За допомогу і підтримку висловлюємо подяку Петру Івановичу Гончару та Катерині Міщенко.
[ Читати далі ]
|
|