Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Головна

Свято на вулиці Шевченка

Свято на вулиці ШевченкаУкраїна відзначила 200-річчя від дня народження свого славного сина Тараса Григоровича Шевченка. Підготовкою ювілейних заходів на національному рівні займався оргкомітет з питань підготовки святкування цієї визначної дати, а в містах і селах різноманітні заходи, присвячені вшануванню пам"яті Великого Кобзаря та популяризації його творчості проходили за ініціативами місцевої влади. Першого грудня 2013 року такий захід відбувся і у  Великому Хуторі, де за ініціативою Великохутірської сільської ради та депутата цієї ради Валерія Скотаренка пройшло свято вулиці Шевченка.

Чесно кажучи, ідучи на це свято, розраховував потрапити на черговий культурно-масовий захід, що називається  «для галочки». І помилився. Бо потрапив на справжнє народне гуляння, якого не пригадують навіть старожили вулиці Шевченка. Кажуть, раніше з таким розмахом на їхній вулиці святкували хіба що весілля та проводи в армію  односельців. Але то були родинно-сімейні свята для вибраного кола осіб. А тут до святкування долучилися і представники сільської ради, і  аматорські колективи, і мешканці інших вулиць, котрі зібралися просто неба навколо імпровізованої сцени.

 

Як і належить, першим на цю «сцену» вийшов  сільський голова Петро Юхимович Пізняхівський, який привітав своїх односельців із святом та коротко нагадав про історію вулиці Шевченка. Власне, сама вулиця виникла  ще на початку 20-х років минулого століття, коли селянам нарізали землю на колишніх поміщицьких володіннях. Це була перша вулиця, що виникла на східній околиці села і рівною лінією простягнулася вздовж річки Золотоношки. Тому тривалий час вона так і називалася «Першою». Потім біля неї з’явилася і «Друга», «Третя» та «Четверта» вулиці, з яких згодом утворився окремий хутір Новоселиця з колгоспом «Новий світ». Вже у повоєнні часи «Першу» вулицю перейменували на Шевченка і таку назву вона носить дотепер. Якщо ж заглянути ще глибше в історію, то можна твердо сказати, що територія, яку охоплює вулиця Шевченка, була заселена ще з кінця XVII століття, бо саме тут, у межиріччі Золотоношки та її безіменної правобережної притоки,  виник перший хутір, який дав  початок селу  ВІз святом вулиці вітає сільський голова П.Ю. Пізняхівський еликий Хутір. Прикметно, що в районі вулиці Шевченка досі знаходиться стара пасіка, котра згадується ще в Рум"янцевському описі села 1767-1769 років.  

Отож, згадавши історію вулиці Шевченка, організатори свята вшанували і тих, хто на ній мешкає, пригостивши всіх запашним короваєм. У свою чергу сільський голова вручив цінні  подарунки найстарішій жительці вулиці 90-річній Катерині Яківні Жук та її наймолодшому мешканцю 4-річному Сашку Радченку. Не забули згадати великохуторяни і про колишнього вчителя-фронтовика Анатолія Йосиповича Баглая, який теж тривалий час  мешкав на вулиці Шевченка, залишивши по собі добру пам"ять.

Жителі та гості вулиці Шевченка Далі гостей свята вітали аматорські колективи сільського будинку культури ‒ ансамбль «Надвечір’я» та квартет «Мова душі» на чолі із заслуженим працівником культури України Михайлом Ковалем. Зокрема, у їхньому виконанні прозвучали пісні на слова Тараса Шевченка «Зоре моя вечірня», «Спи, Тарасе», «Ой, літа орел», «Думи мої, думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші. Свої таланти продемонстрували і місцеві жителі. Пенсіонер Антон Дробот прочитав своїм землякам кілька гуморесок, а помічниця виховательки дитсадка Наталія Радченко ‒ власного вірша про рідне село. Крім цього, учасники і гості свята залюбки знайомилися з вишиваними творами місцевих майстринь, серед яких було і кілька портретів Тараса Шевченка.

Як і на будь-якому святі не обійшлося без щедрого застілля, влаштованого прямо посеред вулиці. Усіх охочих пригощали смачною кашею та варениками, ну і звичайно ж тими напоями без яких у селі не обходиться жодне народне гуляння. Кажуть, Тарас Григорович Шевченко теж любив подібні гуляння, що ні скільки не применшує його велич і талант.  

Символічно, що свято вулиці Шевченка  у Великому Хуторі співпало ще з однією визначною датою – 22-ю річницею референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Отож, великохуторяни святкували  з особливим піднесенням, вшановуючи Кобзаря не тільки як великого художника та поета, а і як провісника незалежної України та борця за її кращу долю. Приємною новиною стало те, що наступного року за рішенням Великохутірської сільської ради на фасаді сільського музею мають відкрити пам’ятну дошку Тарасу Шевченку, а депутат сільської ради Валерій Скотаренко, виступаючи перед своїми односельцями,  закликав розпочати збір коштів для спорудження на Драбівщині гідного пам’ятника Кобзареві. Ця ініціатива була зустрінута щирими оплесками присутніх. Та хотілося щоб цю добру  ініціативу підтримали і жителі інших населених пунктів нашого району, передавши естафету вшанування нашого національного генія  своїм дітям і онукам.  

Віктор Козоріз, журналіст,

с. Великий Хутір-Харків.

Фото автора.

Родина Валерія Скотаренка на святі своєї вулиці

 Святковий настрій Виступає квартер "Мова душі"

Сільські вишивальниці демонструють свої твори

Фото на память

[ Всі новини ]