Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Головна

Інтернет — у кожну хату

В.КозорізМинуло більше 5 років з часу відкриття  Інтернет-сайту села Великий Хутір. Не буду судити, наскільки  успішним чи не успішним є цей проект, але приємно відзначити, що за цей час він став своєрідною візитівкою Великого Хутора, а також Драбівського району, де жодне село і  селище  не має повноцінного сайту. Отож, щоденно до сайту В.Хутора звертається 40-50 Інтернет-користувачів.  Всього ж, як свідчить статистика лічильника Мy Сounter, з часу реєстрації сайту (31 липня 2008 р.) його відвідало більше 60 тисяч осіб. Ця ж статистика говорить про те, що Інтернет-сайт Великого Хутора читають та переглядають не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції і навіть в Ісландії. Показово і те, що сайт Великого Хутора займає досить високу позицію у рейтингу сайтів, що Інтернет-сайт Великого Хутора читають та переглядають не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції і навіть в Ісландії. Показово і те, що сайт Великого Хутора займає досить високу позицію у рейтингу сайтів категорії “Міста і регіони”, на яких установлено лічильник Мy Сounter. Так,  станом на 27.03.2013 р. він займав 151 позицію серед 330 сайтів. Приємно, що Інтернет-сайт Великого Хутора читають та переглядають не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема в Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції і навіть в Ісландії. 

          

Звичайно, це лише суха статистика, яка  не відображає усіх характеристик започаткованого мною Інтернет-проекту. Наприклад, вона не дає інформації про те, скільки користувачів Всесвітньої павутини відвідують сайт села у самому Великому Хуторі, для яких, власне кажучи, він і був створений, скільки осіб змогли отримати через нього важливу інформацію чи допомогу тощо. Про це говорять відгуки конкретних відвідувачів сайту, які надходять на мою електронну пошту (деякі з них розміщені у розділі “Довідкова інформація. Відгуки про сайт”), а також публікації моїх колег-журналістів. Одна з таких публікацій нещодавно з’явилася в журналі “Віче”, який видає Верховна Рада України, а інша в "Газеті по-українськи", ще інша в газеті "Нова доба" (читайте далі).

 Хочу наголосити, що створення сайту с. Великий Хутір – це лише частина проекту з популяризації історії цього населеного пункту та його видатних  людей. Наразі я мрію про те, щоб кожен активний житель Великого Хутора отримав доступ до сайту свого села, та міг почерпнути з нього якусь інформацію. А це стане можливим лише за умови, що надійний Інтернет-зв’язок  з’явиться не лише у окремих жителів В.Хутора, а й у місцевій школі,  музеї та обох бібліотеках, що він стане таким же доступним, як телебачення, чи мобільний  зв’язок. Іншими словами, я мрію про те, щоб Інтернет прийшов у кожну сільську хату і зайняв там своє гідне місце. Скажете, фантазія? Можливо. Сьогодні це справді виглядає нереально. Але науково-технічний прогрес так швидко розвивається, що завтра ця фантазія стане такою ж реальністю, як і багато інших переваг цивілізації. Приємно відзначити, що у 2012 році Інтернет-зв’язок нарешті з’явився у сільскій раді. Хочеться, вірити, що це в серйоз і надовго. Отож, не довго залишилося й до повної Інтернетизації села - якихось років 50. Тільки скільки до того часу в селі залишиться хат, боюся навіть гадати. 

Одне слово, поживем - побачимо.  

Віктор Козоріз,

засновник та редактор сайту 

 

 

 

Великий Хутір виходить в Інтернет

Нині нікого не здивуєш власним сайтом в Інтернеті. Веб-сторінки мають органи державної влади й місцевого самоврядування, всі міста й містечка, великі й малі підприємства, засоби масової інформації, сила-силенна приватних осіб. Задніх пасуть тільки сільські населені пункти.

Великий Хутір Драбівського району на Черкащині – одне з небагатьох сіл України, що має повноцінний сайт. Подеколи веб-сторінки міст-мільйонників не містять стільки інформації, як великохутірська. Тут можна знайти статті про історію й сьогодення села, видатних і репресованих односельців, місцеві школу й церкву, сільську раду й депутатів, а також прочитати новини Великого Хутора й спогади літніх односельців про колишні часи, відшукати телефонний довідник і розклад руху автобусів. Усього – десятки рубрик, що регулярно оновлюються.

 

 

 

 

 – Великий Хутір – моя мала батьківщина, тут я народився і виріс, закінчив школу, тут досі живуть мої батьки й друзі, – каже засновник і редактор сайта журналіст Віктор Козоріз. – Хоча мешкаю за 450 кілометрів від Великого Хутора, в Харкові, намагаюся раз на місяць-два відвідувати своє село, щоб зарядитися енергією рідної землі й не втрачати зв’язку з рідними місцями. Сайт створив для земляків, аби вони могли краще пізнати історію Великого Хутора, від часу заснування й до наших днів.

 

Ідея створення інтернет-сторінки виникла 2008 року – Віктор Козоріз присвятив її своєму вчителеві Олександру Дорошенку, який першим почав досліджувати минувшину Великого Хутора.

Протягом трьох років Віктор Козоріз працював у архівах Черкас, Києва, Полтави, Харкова, де по крупинках збирав відомості про Великий Хутір і його мешканців, про історію Золотоніського земства. Він розшифрував і оприлюднив Рум’янцевський опис села Великий Хутір та Великохуторянської слобідки, дослідив історії великохутірських церков та долі священнослужителів, зібрав досі невідомі матеріали про репресованих жителів Великого Хутора, про життя в селі під час Голодомору 1932–1933 років.

Хоча всі матеріали для великохутірського сайта написав редактор, йому активно допомагали місцеві жителі: Віктор Козоріз через районні газети ініціював акцію «Пишемо разом історію рідного села». Із земляками журналіст спілкується не лише телефоном, а й через Інтернет, бо у Великому Хуторі налічується до 20 користувачів всесвітнього павутиння.

– Виходять на зв’язок також ті, хто колись виїхав із села, а тепер мешкає в різних містах України чи за кордоном, – розповідає Віктор Козоріз. – Багатьом із них допоміг відстежити родове коріння, бо маю повні копії сповідальних книг великохутірських церков, починаючи з 1802 року.

Веб-сторінка має позитивну динаміку: якщо торік сайт щодня відвідувало до 20 осіб, то нині вже 50–70. До речі, про Великий Хутір доволі розлого подано інформацію і в електронній енциклопедії «Вікіпедія».

Окрім Великого Хутора, в Драбівському районі немає жодного села, котре спромоглося б на створення власного сайта. Про присутність сіл Черкащини у всесвітній мережі нічого не змогли повідомити кореспондентові «Віча» ані в обласній раді, ані в обласній адміністрації: облік не ведеться, програми з розвитку Інтернету на селі немає. Проте нам все ж таки вдалося знайти у всесвітній мережі кілька веб-сторінок, присвячених сільським населеним пунктам Черкаської області. Так, в Інтернеті представлено села Козацьке й Водяники (Звенигородський район), Іскрене й Нечаєве (Шполянський район), Сичівка (Христинівський район), Федюківка (Лисянський район), Сагунівка (Черкаський район). Щоправда, їхні сайти за змістовим наповненням поступаються великохутірському.Журналіст Юрій Поташний

За словами експерта Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Віктора Дядюся, сайти нині мають близько 40 відсотків селищних (а це переважно райцентри) й 10 відсотків сільських рад (до їх складу входить від 1–2 до 7 сіл). «Ми обома руками підтримуємо розвиток Інтернету на селі, однак не маємо змоги допомогти», – бідкається В. Дядюсь.

 Юрій ПОТАШНІЙ,

 журнал «Віче» www.viche.info

липень 2011 р.

Довідково: журнал «Віче» видається з квітня 1992 року.
Мова видання : українська та російська. Журнал  виходить щомісяця тиражем 5000 примірників, розповсюджується в усіх регіонах України, насамперед серед обласних та районних держадміністрації і органів місцевого самоврядування.
Обсяг : 72 сторінок поліграфії високого гатунку.

 

Сайт села щодня відвідують 50 осіб

Харків"янин Віктор Козоріз 2008 року створив сайт рідного села Великий Хутір  Драбівського району.

— Доти, коли вводили назву села в пошуковій системі — скидалося, що його взагалі не існує. Тому й вирішив виправити несправедливість, — каже Віктор Петрович, 43 роки.

На сайті розміщує новини та події з життя Великого Хутора, історичні матеріали, розповіді про земляків.

— Не очікував, але сайтом цікавляться чимало людей, — продовжує. — І односельчани заходять, і вчителі зі школи беруть матеріали на історичну тематику. Багато пишуть мені тих, хто вже виїхав із села. Навіть з-за кордону. Цікавляться родоводом. Наталя Василенко з Дніпропетровська розшукувала рідню баби й діда із Великого Хутора. Юрій Балахонцев із Росії написав, що його дід і баба були з нашого села, але в 1930-х їх вислали до Сибіру. Цікавився, чи не залишилося в Україні його родичів. Я зміг їх відшукати — сім"ю Зайців.

За день сайт фіксує 50 відвідин. Загалом у Великому Хуторі 40–50 осель підключені до інтернету.

— Школу підключили до інтернету. Але лише на папері. Тому пишуть мені школярі не часто. А хотів свого часу подарувати школі цей сайт, — говорить Віктор Козоріз.


 

 

 

 "Газета по-українськи" №1257 за 22.07.2011. Рубрика Черкаси

 

 Газета "Нова доба" теж не обійшла увагою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[ Всі новини ]