Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Козорізи. Історія роду

У пошуках родового коріння

Чи знаєте ви історію свого роду?

Якщо сьогодні запитати про це пересічного громадянина, то, напевне, відповідь буде не дуже змістовною. Звичайно, більшість людей знають своїх батьків, дідів і навіть прадідів, але вже на третьому-четвертому коліні починають збиватися і з трудом пригадують як  звали та ким були їхні далекі родичі, звідки вони походили і яку пам’ять про себе залишили на цьому світі.

 

[ Читати повністю ]

Як Козорізенки стали Козорізами

 Багато  інформації про українські роди і родоводи можна знайти у  козацьких реєстрах, які містять цінні відомості про історію козацьких полків та їх персональний склад. Сьогодні ці реєстри є доступними в мережі Інтернет, а також видані як частини ширших наукових праць, присвячених добі козацтва. Однією з них є дивовижне енциклопедичне видання “Україна – козацька держава”, що побачило світ у 2004 році під редакцією Володимира Недяка. Воно містить 75 наукових нарисів,  більше 5000  фотосвітлин, а також 5 козацьких реєстрів, найповнішим з яких є реєстр Війська Запорізького 1649 року. До нього увійшли імена і прізвища  майже 40 тисяч козаків із 16 полків, які розташовувалися на території Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств.

[ Читати повністю ]

Де столиця Козорізів?

Переконавшись у тому, що мої однофамільці і, напевне, далекі-далекі  родичі, розкидані по всіх куточках нашої держави і далеко за її межами, я вирішив зайнятися пошуками столиці Козорізів, тобто місця, де споконвіків жили люди з таким прізвищем і звідки вони розселялися по далеких і близьких землях. Відразу зауважу, що точної інформації про це не містить жодне джерело. Проте на історичній і географічній карті вдалося виявити кілька населених пунктів, до заснування яких, очевидно, мали відношення Козорізи. Це видно з назви цих поселень. 

[ Читати повністю ]

Перервинці в історичному ракурсі

  Краєзнавець Костянтин Сакун, який досліджував історію  села Перервинці, стверджував, що перші  поселення на цих землях виникли на початку  XVII століття, бо вже у 1640 році  Перервинці згадувалися  на  карті французького вченого-картографа Гійома  Боплана. За часів польських магнатів тут  була їхня маєтність, а після антифеодальної війни 1648-1654 року, на вільному військовому степу, який належав до містечка Яблунева,  оселилися козаки цього містечка, серед яких, очевидно, був і козак на прізвище Перерва.

[ Читати повністю ]

Родом з Великого Хутора

Першу документальну згадку про своїх далеких предків, які мешкали у Великому Хуторі, мені довелося  віднайти у сповідальному розписі великохутірської церкви Преподобної Палагеї за 1802 рік. Цей розпис було складено місцевим священиком Логіном Артемовичем та дячком Іваном Михайловським і він містить прізвища 409 чоловіків та 363 жінок, які належали дійсному статському раднику, графу Петру Завадовському. Серед них зустрічаємо і дві родини Козорізів.

[ Читати повністю ]

Наша рідня: Орли, Приймаки, Піскуни та інші

Окремо хочу   розповісти  про наших далеких родичів по лінії   батькової матері баби Катерини, материної матері баби Наталки та материного батька діда Василя, оскільки пам’ять про цих людей  досі зберігається у нашій сім’ї, а отже є невід’ємною частиною родинної історії.

[ Читати повністю ]

У пошуках дідової могили

У 2008 році моєму дідусеві, Козорізу Герасиму Даниловичу, виповнилося б рівно 100 років. Не впевнений, що він дожив би до цього ювілею, але, коли б не та війна,  можливо, мені б пощастило  застати його живим і більше дізнатися про історію нашого роду. На жаль, дід Герасим загинув  зовсім молодим, коли його синові, а пізніше моєму батькові, ледь виповнилося  10 років. Попри це, у нього залишилося чимало спогадів про діда Герасима, якого ми, його онуки, знали лише по  фотографії. Вона і сьогодні висить у батьківській хаті під рушниками, як найдорожча сімейна реліквія. Це єдина документальна пам’ятка, що від нього залишилася. 

[ Читати повністю ]

Доля повоєнного покоління

Як уже було сказано, Козоріз Данило Семенович та його дружина  Оришка Семенівна мали досить чисельну родину, яка нараховувала четверо синів і стільки ж дочок. Одна з них, Марфа, вийшла заміж за Василя Хоменка, інша, Оксана, стала дружиною Олексію Моцному, а ще дві, Олену та Параска, знайшли своє щастя відповідно з  Лукашем Мокієнком та  Антоном  Міхеєм.  У свою чергу Антон Козоріз взяв за  дружину Мотрю Максимівну, Іван Козоріз – Марію Антонівну, а Герасим  посватав  Катерину Іванівну, мою бабусю. 

[ Читати повністю ]

Козацькому роду нема переводу

  Мій батько, Козоріз Петро Герасимович, народився 26 червня 1931 року в селі Великий Хутір. Як і більшість представників його  покоління,  він практично не знав справжнього дитинства, яке припало на роки воєнного лихоліття і такий же важкий повоєнний час. Щоб прогодувати матір та молодшу сестру Тетяну, батьку дуже рано довелося розпочинати свій трудовий шлях, працюючи в колгоспі погоничем волів, а потім і повноцінним орачем. Через це йому  вдалося закінчити лише чотири класи початкової школи, а далі у нього вже  були суворі життєві університети, які привели спочатку до Золотоніського ФЗУ (фабрично-заводського училища), а потім... у тюрму.

[ Читати повністю ]

Замість післямови

Досліджуючи історію свого  роду, я зробив  кілька важливих висновків, які допомогли мені краще  з’ясувати  його витоки, та динаміку розвитку і глибше усвідомити  місце серед інших українських родів і родоводів. Насамперед, ці висновки відображають загальні тенденції, характерні для багатьох  українських родів, які були пов’язані спільними географічними та  історичними чинниками. Але разом з тим,  ці тенденції мають і свої особливості, продиктовані індивідуальністю кожної сім’ї та її членів, які мали різні імена і різні характери, але складали і складають один великий рід  Козорізів.

[ Читати повністю ]