Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









КНИГА ПАМ’ЯТІ

 КНИГА ПАМ"ЯТІ


СЕЛА ВЕЛИКИЙ ХУТІР

 

Книга памяті

 

 

с.Великий Хутір Драбівського р-ну

Черкаської області

2008

 


 Цей список мешканців с.Великий Хутір та с.Ашанівка, які   загинули в роки Великої Вітчизняної війни  ( 1941-1945 рр.),  складено  на основі списків Книги пам’яті України. Черкаська область, том 1, до якої були занесені  прізвища мешканців Городищенського, Драбівського та Жашківського районів. Видання цієї Книги було здійснено у 1995 році науковою редакцією Головної редакційної колегії Книги пам’яті України при видавництві  “Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана”  (м.Київ), а в 2005 році доповнено окремим томом "Світло безсмертного подвигу", який містить інформацію про черкащан-Героїв Радянського Союзу і повних кавалерів ордена Слави, а також про тих воїнів,  чиї прізвища не потрапили до першого тому.  
  Особливістю всеукраїнської Книги пам’яті є те, що по кожному району області складалися окремі списки загиблих, прізвища яких були розміщені в алфавітному порядку без розбивки по сільських радах чи населених пунктах. Тому прізвища мешканців Великого Хутора довелося вибирати з понад 6,5 тисяч осіб, чиї імена були занесені до  розділу “Драбівський район” Книги пам’яті України.
Ще однією особливістю цієї Книги є те, що біля кожного згаданого в ній  прізвища містяться короткі біографічні дані: рік народження особи, її національність, рік військового призову або мобілізації на війну, військове звання, дата загибелі або вказівка “пропав безвісти”. Таким чином, ретельно перебираючи у Книзі пам’яті України прізвища мешканців Драбівщини,  мені вдалося виявити  496 прізвищ вихідців з Великого Хутора та Ашанівки, які загинули в роки війни, пропали безвісти  або були розстріляні німецькими карателями.
Це дуже важливі цифри не тільки для усвідомлення масштабів людських втрат, які зазнало село у роки Великої Вітчизняної війни, а й для встановлення об’єктивної істини про ці втрати. Адже  протягом тривалого часу в офіційних документах і довідках фігурувала дещо інша цифра. Вважалося, що із 909 мешкВоїни визволителіанців села, які пішли на війну, додому не повернулося   422 наших земляки. Проте під час роботи над Книгою пам’яті України на основі  матеріалів військоматів, книг захоронень, архівних документів, матеріали музеїв і музейних кімнат, спогадів і свідчень ветеранів, однополчан, очевидців  було виявлено багато нових прізвищ, які раніше не згадувалися в списках загиблих чи  з якихось причин не були туди занесені. По Великохутірській сільраді таких виявилося 74 особи і у нашій Книзі пам’яті їхні прізвища виділено нижнім підкреслюванням.  Наприклад, до Книги пам’яті занесено прізвища першого голови колгоспу “Незаможник” Дробота Якова Олександровича, його дружини  Бойко Серафими Микитівни та інших мирних громадян, які були розстріляні в місті Золотоноша під час німецької окупації. Ще двоє прізвищ наших земляків були  віднайдені у підсумковому  виданні Книги пам’яті "Світло безсмертного подвигу" - це Білоус Ілля Герасимови та Піскун Сидіфр Єгорович.  
У той же час до всеукраїнської Книги пам’яті з якихось причин  не були занесені   прізвища 20 мешканців Великого Хутора, які значаться у списках загиблих, що зберігаються в меморіальній кімнаті  Великохутірського краєзнавчого музею. Наприклад, тільки у 1985 році була з’ясована доля уродженця Великого Хутора поета і журналіста Шутіра Пилипа Антоновича, який брав участь в обороні Києва і помер у 1944 році в Середній Азії за нез’ясованих обставин. 

 
Прізвища цих осіб також занесені до Книги пам’яті с.Великий Хутір, хоча  щодо більшості з них відсутні будь які інші біографічні відомості і з’ясувати їх немає можливості. З тих же відомостей, що є у Книзі пам’яті України видно, що більшість великохуторян (325 осіб) були мобілізовані на боротьбу з ворогом у 1941 році, тобто  на їхні плечі ліг найважчий тягар воєнного лихоліття, коли радянські війська відступали на всіх фронтах і напрямках, несучи величезні втрати. Не дивно, що багато наших земляків загинули саме в перші два роки війни, серед них і Герой Радянського Союзу Куниця Семен Андрійович, чиє ім’я тепер носить Великохутірська загальноосвітня школа. 
 Таким чином, можна стверджувати, що у роки Великої Вітчизняної війни загинуло на фронтах, пропало безвісти чи було закатовано  окупантами не менше 518 наших односельців, тобто  фактично кожен другий мешканець села, який був мобілізований на боротьбу з ворогом.


 Образ воїна - ПортретОсобливо вражає кількість пропалих безвісти – 292 особи, серед яких і два моїх діди Козоріз Герасим Данилович та Козоріз Іван Данилович. Усі спроби встановити місце та обставини їхньої загибелі, залишилися безуспішними, хоча десь в глибині душі ще теплиться надія на те, що можливо у військових  архівах збереглися бодай короткі відомості, які допоможуть встановити місце поховання моїх родичів.
У будь-якому разі я переконаний, що пошукова робота із встановлення прізвищ та імен наших земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, не повинна припинятися ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра. Але сьогодні вона є особливо актуальною, з огляду на те, що серед нас ще живуть  безпосередні учасники або свідки тих подій – живі свідки нашої історії, яку ми не повинні забувати. І, по великому рахунку, у цій Книзі пам’яті потрібно було б назвати не тільки  жертв Великої Вітчизняної, а всіх  учасників Другої світової війни, адже  наші односельці  брали участь і  у так званій „фінській кампанії”, і в боях на Халхін-Голі, і в інших „гарячих точках”. Втім, про  це ми маже нічого не знаємо.


Отож, можливо згодом у Книзі пам’яті Великого Хутора  з’являться нові сторінки і нові прізвища, які доповнять цей мартиролог. Принаймні, я не припиняю пошукової роботи і щиро сподіваюся, що в цій справі мені допоможуть нащадки тих, хто зі зброєю в руках захищав свою Вітчизну чи був свідком тих доленосних подій. Адже це наш спільний обов’язком і  наша  спільна пам’ять, яку ми повинні зберегти для наступних поколінь.

В.Козоріз,
редактор сайту села  “Великий Хутір”