Left menu:

ФОТОГАЛЕРЕЯ (додано новий розділ " О.А.Дорошенко"









Дорошенко О.А.

                                     ПЕДАГОГ, КРАЄЗНАВЕЦЬ, ХУДОЖНИК

                                                   

Народився 5.04.1924 року в селі Львівка (Мийорщина) Золотоніського району в бідній селянській родині.
   У 1941 р. закінчив Великохутірську середню школу. Мріяв стати художником, проте цьому завадила війна.
   У роки окупації був насильно вивезений до Німеччини. Працював на шахтах Ессен.
   У 1945 р. був звільнений американськими військами. Проходив службу в Радянській армії ( Алтайський край, м.Курган).
   У 1947 р. вступив на філологічний факультет Черкаського учительського інституту,
де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Ткаченко.
   Після закінчення учительського інституту був направлений на роботу в село Конюшки Семенівські Рудківського району  Львівської області.
   У 1951 році був призначений директором Гошанської 8-річної школи, після цього – директором школи у с.Підгайчики Львівської області.
   З 1967 по 1985 рік О.А.Дорошенко був директором Великохутірської середньої школи,
викладав українську мову та літературу. Був автором блочної системи вивчення української мови, яка досі використовується його учнями та послідовниками.
   У вільний час захоплювався малярством, різьбленням по дереву, регулярно друкувався у місцевій пресі, вів велику краєзнавчу роботу.
   У 1983 році за ініціативою О.А. Дорошенка у Великому Хуторі було відкрито краєзнавчий музей, якому  у 1994 році було присвоєно звання “
”.
   О.А. Дорошенко помер 26 вересня 1996 року. Похований у Великому Хуторі.

 Одне з останніх фото О.А.Дорошенка.


 


Говірка села Великий Хутір (за матеріалами досліджень О.А.Дорошенка)

 Народна мова України вченими-лінгвістами умовно поділена на ТРИ діалектні групи: північну по межі міст Володимир-Волинський – Луцьк – Ровно – Новоград-Волинський – Житомир – Фастів – південніше Києва – Прилуки – Конотоп – напрям м. Рильська (Росія); південно-західну на межі міст від Фастова – Біла Церква – Ставище – Тальне – Первомайськ – Тирасполь і далі по кордону Молдови до м. Ізмаїл та р. Дунаю; південно-східну – решта території на схід, включаючи Крим.

          Кожна діалектна група має свої говірки.

          Мова села Великий Хутір входить у склад середньо-наддніпрянської говірки, межа якої проходить через міста: Фастів – Біла Церква – Ставище – Тальне – Новомиргород – Чигирин – Кременчук – Полтава – Зіньків – Суми – Конотоп – Прилуки – південніше Києва – Фастів. В основному це східна частина Черкаської, західна частина Полтавської та південна частина Київської областей, що охоплює такі міста, як Біла Церква, Звенигородка, Черкаси, Канів, Чигирин, Кам’янку, Корсунь, Золотоношу, Драбів, Переяслав-Хмельницький, Пирятин, Лубни, Полтаву, Оржицю, Кременчук, Чорнобай...

          Середньонаддніпрянська говірка лягла в основу української літературної мови.

          На цій території на початку зародження української літературної мови і аж до наших часів працювали або жили чи тут народилися такі письменники: Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Євген Гребінка, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Петро Гулак-Артемовський, Андрій Головко, Олександр Корнійчук, Микола Бажан, Василь Симоненко...

          Південно-східні діалекти мають лише дві говіркові групи, крім середньо-наддніпрянської: слобожанські говірки та степові говірки. Північні діалекти також три: східнополіські, середньополіські, західнополіські. Південно-західні діалекти: наддністрянські, надсянські, гуцульські, буковинсько-покутські, подільські, волинські, бойківські, закарпатські, лемківські говірки.

          Межа між діалектами, говірками, наріччями – ізоглоса. 

 

 

Особливості говірки мешканців села  Великий Хутір

 1.    Вставне Н на місці апострофа:

мНякий, мНясо, мНяч, мНята, мНяти (кипЛяче).

 2.    Пом’якшення шиплячих у словах:

кур’чЯ, лошЯ, качЯ, біжЯть, кричЯть, спішЯть, лежЯть, щЯстя, нещЯстя, рішЯть.

 3.    Заміна В звуком М у словах:

ріМно, ріМняйсь, ріМнина, всеріМно.

 4.    Пом’якшення Н у словах:

паНЬчохи, паНЬщина, меНЬше, раНЬше, закоНЬчений, коНЬчай, саНЬчата.

 5.    Пом’якшення звука Л у словах:

буЛ’о, сиЛ’о,  аЛ’маз, хаЛ’ва, моЛ’нія.

 6.    Пом’якшення звука Р у словах: 

секретарь, кобзарь, димарь, Ігорь, базарь, рямця, Федоря, вчоряшній (вчоряйшній), лихварь, бондарь, злидарь, букварь, байкарь, перевірь (пиривірь), коморя, манастирь.

     7.     Інфінітивне закінчення на –ть:

 робить, казать, писать, читать, їхать, копать, скакать, спать, лежать.

 8.    Вживання И замість Е, змішування цих голосних не під наголосом:

сИло, зИлений, бИри, нИ було, сИбе, ятИр, чИрвоний, пИрИймав, берИзень, очИрет, шИлИстить, верИсень, пИрИйшов, чИрИда, вИрба, зИмля, вИлИкий, пИдожди, рИволюція. 

 9.    Неправильне наголошення слів:

`Ознака (озн`ака), пр`едмет (предм`ет), ш`офер (шоф`ер), ч`итання (чит`ання), п`исання (пис`ання), д`очка (дочк`а), при`ятель (пр`иятель), провод`и (пр`оводи), укр`аїнець (укра`їнець), ол`ень (`олень), колі`я (к`олія), `ім’я (ім’`я), од`инадцять (один`адцять).

 10. Початковий звук И в словах:

 Иначе, Инший, Инколи.

 11. Ї замість Є в дієсловах:     

 малюЇш, копаЇш, питаЇш, знаЇш, знаЇте, читаЇте, ховаЇте.

 12. Відсутність чергування О, І, Е в словах:

кОнець, хутОр, кОлок, вОзок, ПрокОп, АнтОн, ХведОр, крОлики,       дОстать, дОйти, дОзнатися, кОзка.    

       12а.Нима солі.

 13. Відсутність звука Ф:

Хведор, Хведоря, хвіртка, хварба, хвабрика, квартух, кухвайка,      хундамент, кохта.

 14. Приставне І в словах:

іголка, ігра, Ігнат, ік (святу), іще, іспокон (віків), ісказала, ізробила, іспитала.

 15. Спрощення у словах:

брожу, вожу, сижу, хожу    і паралельно:

водю, ходю, бродю.

 16. Вживання слів без взривного ґ в словах:

ганок, грунт, гудзик, гава,  але ґаверь, ґерлиґа.

  17.Закінчення И в словах:

          червонИ, добрИ, яблокИ, вашИ, зеленИ, гарнИ, грошИ, самИ. 

      18.Вживання префікса ОД:

          одчинив, одписав, одробити, однадив, одцуратися, одвіяв, одказав,

          одсіяв, одсадив, одв’язав, од кого.

       19.Закінчення іменників у Род. і Знах. відм.:

           курІ, чарІ, шорІ, чотирІ.

       20.Вживання закінчення жіночих імен по батькові через –НОЇ:

           Іванівної, Петрівної, Олексіївної, Андріївної.

       21.Вживання форм іменника в Ор. відм.:

           коньом, дньом, огньом, вугльом і ножом. 

       22.Вживання займенників у формі:

           ваший, наший, твойого, мойого, всих, йоговий, чим-небідь, шо, тіх,  

           тім, всьо.

       23.Вживання прислівників у формі:

           тамички, тутички, тудою, сюдою, сюди-во, туди-во, осьосьо, оніно,

           ондички, все’дно, кудою, дальші, тута, тама, отамово, ононо,  

           навпрошки, круз’, круг.

       24.Відмінювання слів:

           кіно, бюро, метро.

       25.Вживання іменників:

           тюль, толь, дриль (дрель), біль, кров (чол..) – у формі жіночого роду.

       26.Спрощення у групах приголосних у словах:

           студенський, фашиський, марсиський, артисці, солдацький.

       27.Вживання числівників з Ь:

            п’ятьсот, шістьсот, п’ятьдесять.

       28.Вживання числівників:

           міліон, тища, тисча, шістнадцять.

       29.Переважаюча форма дієслова єсть і дуже рідко є.

       29а.Вживання запитання:

            Кого? Хто? Ким? До неживих предметів.

       30. Використання такої форми звертання: неузгодженості числа іменника,

            займенника з дієсловом:

            Ви була? Ви читав? ви робила?

       31. Скорочення слів:

            мать (мабуть), скіки (скільки), тіки (тільки), сято (свято), сячений

            (свячений), па (папа), та (тато), ба (бабо), сьодні (сьогодні), ку (кажу),

            тре, мо.

       32. Ствердіння приголосних у словах:

            Василе, Василович.

      33. Вживання і в словах іншомовного походження:

           тілівізор, тіліфон, вінтілятор, діректор, тіліграма, каліндар, дізель,

           бінзін, магазін, мітінг, сітро, сіроп, дівізія, велісопет, диктант, вінігрет.

       34. Вживання слів:

            да, дак, ну да, даж, бак, авжеж, аякже.

       35. Вживання дієслів у формі:

            зна, пита, коха, руба, співа, чита, відповіда, доповіда, пиля.

       36. Вживання дієслів у формі:

            робе, ходе, любе, баче.

       37. Переважаюча форма Дав. відм.:

            батькові, коневі, Іванові, Петрові.

       38. Заперечна частка НЄ і НІТ.

       39. Виділення у вимові приголосного Д у словах:

            молот/дьба, хоть/дба, бороть/дба.

       40. Заміна прийменника НІЖ на ЧИМ:

            Василь вищий, чим Петро.

             Сьодні день краще, чим учора.

        41. Яскрава вимова дієслівних закінчень на –ться:

             купацця, вмиваться – вмивацця, грацця.

        42. Після іменника-імені часто вживається займенник, що вказує на рід:

             Петро, він ходив, Марія, вона робила....

        43. Вживання таких форм людських імен:

              Манька, Санька, Галька, Валька, Зінька, Людка, Варка, Ониська,  

              Васька, Грицько, Санько, Сашко, Володька, Валік, Сонька, Любка,

              Олька, Надька, Вєрка, Льоник, Толик.

        44. Подвоєння приголосних у словах:

             жовЧЧю, смерТТю, ПоволЖЖя, щасТТя.

       45. Вживання професій у жіночій формі:

            агрономша, зоотехнічка, директорша, вагарька, майорша, лавушниця,

            молочарка, вісовщиця, аптекарша, заучка, рахівниця, обліковщиця,

            продавщиця.

       46. Й – в словах:

            скоріЙше, сильніЙше, добріЙше, розумніЙший, чирвоніЙший,

            завтріЙшнє.

       47. Заміна М на Н:

                коНпот, паНпушки, шаНпанське.

       48. ‘днаково, ‘дин-‘дного, ‘дно.

СЛОВНИК

 

1.    Гірки, огірки, гурки

2.    Обожди, пожди

3.    ЛаНпа, лаНпочка

4.    Пасок, трочок¸ремі/ень, попружа, поясок, очкур, паровозка, путо

5.    Радіво

6.    Мурелі, марелі, жерделі, абрикоси

7.    Спідниця і спідниця

8.    Ножниці

9.    Вапна

10.  Хвершал

11.  Кушорка

12.  Бухгалтер

13.  Лаборатор (-ія)

14.  Ярмалок

15.  Паліхмахерська і парихмахерська

16.  Лавка (магазін – магазин)

17.  Жилізний

18.  Кіло

19.  Пуговиця, павичка

20.  Стьорка (витирання)

21.  Вітінар

22.  Пшінка (кукурудза)

23.  Кукуруза

24.  Ахтобус

25.  Ароплан

26.  Шпикинар, спикинар

27.  Памідор (и)

28.  Всьо

29.  Лопатка, копаниця, заступ

30.  Манах (и), манастир

31.  Гепсом

32.  Гамузом

33.  Биркет

34.  Сак, підсака, рукеля, топчілка

35.  Варєванка, варюванка

36.  Лісопет, самокатка

37.  Аникдот

38.  Балабайка

39.  Трахтор

40.  Конбай (н)

41.  Мармур, мрамо/ур

42.  Моцоклет

43.  Бельзін і бельдзін

44.  Дрель (дриль)

45.  Гробки, кладовище, цвинтарь

46.  Крохмаль

47.  Масштаб

48.  Центнер, центер

49.  Центер

50.  Каляндар

51.  Дикумент

52.  Клеймат

53.  Пламит(д)а

54.  Зіма

55.  Навряд

56.  Єї, єю (од єї)

57.  Дальші

58.  Личить

59.  Концерви

60.  Ходьом

61.  Січас

62.  Каждий

63.  Спасіба

64.  Розбакати